Крик!
Всі батьки помічають, що діти не реагують на зауваження, особливо, якщо вони сказані спокійним тоном. А від крику вони просто відгороджуються-закриваються.
Тож почитаємо і спробуємо використати, що радять професіонали дитячої психології
1. І одночасно завдання № 1: контролювати власні емоції. Діти вчаться від нас всьому. І так само вчатьс кричати на нас, коли підвищуємо голос на них.
2.Спілкватися з повагою. Діти - також люди ))) Хоч і маленькі.
3. Не забувати: діти поводять себе по дитячому, бо вони ДІТИ. Вони перевіряють вас на міцність та експериментують, щоб зрозуміти як все влаштовано. Їхня лобна доля кори завершить свій розвиток біля 20 років, а доти - ними керуватимуть передусім емоції, а вже потім розум.
4. Ніхто не любить контролю. Особливо - тотального контролю.
5. Пояснити, що ви теж вчитеся бути батьками. Часом робите помилки, але стараєтесь стати краще.
6. Зупинятися, коли відчуваєш наближення гніву. І вчасно закривати рот. Можливо, напівслові.
7. Дихати глибоко )
8. Один з найважливіших кроків: знайти свій "прихисток мудрості" (або джерело, назвіть як хочете). Слово, мантра, візуалізація доброго ангела. Коли гнів близько потрібно використовувати це.
9. Вибачитися за свою поведінку. Дати можливість проплакатися капризулі.Залізти під оділо і почитати книжку або дивитися фільм. Разо. Доки не стане краще. Зробити крок назустріч.
Та найприкріше, що наш крик - ознака нашої слабкості. Гнів - це і страх, і сум, і розчарування. Всі компоненти по окремо більш безпечніші. Дозвольте і собі поплакати, коли Вам гірко.
Гнів відштовхує наших дітей від нас. Будь якого віку. Кричачи на них будьте впевнені, що після десяти (!) років дитина почне відповідати тим же і буде боротися з усім в світі методом крику протягом всього підліткового періоду.
Серце дитини вже жорстокіше по відношенню до Вас (Ви ж на нього кричите), тому великий ризик потрапляння під вплив поганих компаній. Втатимо вплив на дитину, кооли вона найбільш важлива.
Робота не проста. Поступова і треба багато працювати над собою. Але результат того вартий. Починаємо з себе.



ЯКИХ СТОСУНКІВ МИ ПРАГНЕМО?